Серед постатей, які протягом багатьох років були пов’язані з українською громадою в Білому Борі на Центральному Помор’ї, неодмінно слід згадати Богдана Фіцака (1945-2015). У пам’яті людей, з якими він контактував, залишився прямолінійною, але водночас веселою і доброю постаттю. Він був надзвичайно працьовитою і талановитою особистістю. За його власним визнанням, це завжди було цікаво — працювати з людьми та для людей. Тому він був визнаний у багатьох куточках країни не тільки як педагог і вчитель, але передусім завдяки своїм частим поїздкам з мистецькими колективами, якими  керував або в яких виступав.

Богдан Фіцак народився в унікальному місці та часі. З’явився на світ у родині Василя та Стефанії Фічаків 22 квітня 1945 року в селі Гута-Поруби на Закерзонні, у гміні Нозджець, Березівського повіту Підкарпатського воєводства, у південно-східній частині Польщі неподалік від Явірника Руського, а також Павлокоми. Навесні 1945 року в цьому районі загострився польсько-український конфлікт. Виселення українського населення до Радянського Союзу тривало до 1946 року, проте родині Фіцаків вдалося його обминути. Однак вони не уникли депортації в 1947 році в рамках акції «Вісла» на північ Польщі, до села Старий Цешин.

Богдан Фіцак розпочав навчання в середній школі в Пасленку. Однак незабаром він перевівся до педагогічного ліцею № 2 в Бартошицях з українською мовою навчання, що на відстані близько 90 км від Пасленка. Після закінчення ліцею почав вивчати музику в Педагогічному коледжі в Оструді.

В той самий час приєднався до сценічної групи «Мрія» в Ольштині, з якою, серед іншого, виступив на Першому фестивалі української естради в Саноку (22-23 липня 1967 року).

У 1967-1972 роках Богдан Фіцак вивчав українську філологію у Варшавському університеті.

Від 1972 до 1990 року  виступав у показовому хорі Українського суспільно-культурного товариства «Журавлі». Разом з ансамблем брав участь у всіх великих мистецьких заходах, організованих УТСК у Польщі, а також у перших закордонних гастролях, які стартували наприкінці 1980-х років.

З 1972 по 2006 рік співпрацював з Початковою школою ім. Тараса Шевченка в Білому Борі. Працював там вчителем, переважно української мови, музики та фізкультури, а також географії. Одночасно очолював інтернат, що діяв при школі. Керував дитячим вокально-інструментальним ансамблем «Проліски», що функціонував при школі. Співавтор навчальної програми з української мови для III-VIII класів. Рецензував підручники з української мови для VI класу (автор Ярослав Грицков’ян) та VI класу (автор Василь Назарук).

Він також активно працював в українській громаді Білого Бору і, ширше, в організаційній сфері УТСК. Серед іншого, керував жіночим хором «Черемшина», який згодом перетворився на мішаний  «Верховина». Неодноразово був делегатом з’їздів УТСК.

Його діяльність, педагогічні та мистецькі досягнення відзначалися як державними нагородами (Золотий хрест «За заслуги»), так і відомчими нагородами (Заслужений діяч культури), похвальними грамотами тощо.

У комуністичні роки перебував під оперативним наглядом Служби безпеки. У середині 1980-х років розроблявся в оперативно-слідчій справі під кодовою назвою «Швед» у зв’язку з підозрою в отриманні контакту з «кадровим працівником ОУН», який проживав у Швеції.

Останні роки життя боровся з хворобою. Помер 9 лютого 2015 року в Білому Борі.

Ярослав Сирник

Джерела:

AIPN Sz 00124/855, Wniosek o wszczęcie sprawy operacyjnego sprawdzenia krypt. „Szwed”, [1985], mkf; AIPN BU MSW II 7058; AIPN BU MSW II 6981, k. 86; AIPN BU MSW II 6981, k. 79
S. Łaszyn, L. Łojko Mniejszość ukraińska w gminie Biały Bór bialybor.com.pl
„Наше слово” №12, 22 III 2015 r.
М. Вербовий, 60-ліття школи в Білому Борі, «Наше слово», №24, 16 VI 2019 r.
I. K., Богдан Фіцак, «Український календар», Варшава 1981.