Данило Древко (1925-2014) народився 27 грудня 1925 року в Неновіцах Ярославського повіту в родині Романа і Катажини. У 1931 році пішов до початкової школи в рідному селі. З 1939 року мав перейти до середньої школи в Перемишлі, але через воєнні дії та поділ міста між СРСР і Німеччиною залишився вдома на фермі. З 1942 року брав участь в українському національному русі. У 1947 р. був схоплений і поміщений до Центрального трудового табору в Явожно, де пробув 6 місяців, тобто до 30 грудня 1947 р. Після звільнення з табору приєднався до своєї сім’ї, яка тим часом була виселена до села Свендково (тепер в Ельблонзькому повіті). Протягом багатьох наступних років апарат безпеки «Народної Польщі» проводив операції, фігурантом яких був Данило Древко (особа, що перебуває під слідством).

Після звільнення з табору  закінчив кравецькі курси, спочатку як підмайстер, а потім як майстер. У 1959 р. склав іспит на атестат зрілості, що дозволило йому вступити на українознавство до Педагогічного училища в Щецині у 1960 р. Як він сам згадував, щоб вижити в Щецині, йому довелося знайти додаткову роботу на Щецинській суднобудівній верфі: «Після повернення з такої нічної роботи важко було позбутися неприємного запаху, який спричиняв багато незручностей, а на уроках нас переслідувала сонливість, яку важко було подолати. Це був даремно витрачений час, тому що з уроків майже нічого не запам’ятовувалося».

Після закінчення педагогічного училища Данило Древко працював у початковій школі в Жугнах. У 1965 році переїхав до Білого Бору, де очолив місцеву початкову школу імені Тараса Шевченка. Завдяки його активності та зусиллям у школі збільшилася кількість учнів. Було також започатковано учнівські мистецькі гуртки. У 1982 році Данило Древко вийшов на пенсію.

Окрім роботи в освіті, Данило Древко був активним членом Українського суспільно-культурного товариства. Він брав участь у курсах, організованих УСТК у Мєдзешині. Пізніше він брав участь у з’їздах організації, а також був членом воєводської управи УТСК у Кошаліні.

Данило Древко був одружений (дружина Галина, уроджена Ющук) і мав шістьох дітей.

Помер 28 листопада 2014 року.

Ярослав Сирник

Джерело:

Archiwum Instytutu Pamięci Narodowej, oddział w Białymstoku, sygn. IPN Bi 0089/523
Я. Стех, Пропам’ятна книга українських діячів Перемищини, Перемишль-Львів 2006.
С. Заброварний, На землі чужосторонській. Пропам’ятна книга випускників україністики Вчительської студії у Щеціні (1957-1963), Варшава-Щецін 2001.