Доктор Ярослав Грицков’ян (1931-2022) належав до суворої еліти української громади в Польщі від другої половини 1950-х років до другого десятиліття 21 століття. Він був впізнаваною постаттю у всіх місцях, з якими було пов’язане його життя: походив із Західної Бойківщини, з села Воля Матіяшова в гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства, на порубіжжі Лемківщини та Бойківщини, його сім’я була переселена в район Битів, навчався в Кракові, часто відвідував Варшаву, а більшу частину свого дорослого життя провів у Кошаліні.
Ярослав Грицков’ян народився 24 квітня 1931 року в родині Михайла і Катерини (уродженої Біланич). Воля Матіяшова була невеликим селом, до війни в ньому проживало близько 300 мешканців, майже всі греко-католицького віросповідання. Про те, що тут відбувалося під час німецької окупації (1939-1944), відомо небагато. Відносно більше інформації є про події 1944-1947 років, коли у Волі Матіяшовій та її околицях відбулося багато сутичок між українськими партизанами та польськими офіцерами й солдатами. Родина Грицьків уникнула депортації до СРСР, яка відбулася між 1944 і 1946 роками, але не уникла депортації у 1947 році до Середнього Помор’я, до села Тшеб’яткова Битовського повіту.
Ярослав Грицков’ян розпочав свою освіту ще в допереселенський період. До початку війни у 1939 році він навчався у польській школі в Березці. Під час окупації в селі організували школу з українською мовою навчання. Цікаво, що він також навчався у школі в Балігроді, яка мала власний гуртожиток. У 1948 році Ярослав Грицков’ян розпочав навчання у педагогічній середній школі (у джерелах є дві версії – у Битові або Вейхерові). Після закінчення гімназії та складання іспиту на атестат зрілості працював учителем у загальноосвітній школі в Закерзонні. Згідно з матеріалами СБ, розпочав навчання на факультеті Вищої педагогічної школи у Кракові. З 1955 року вивчав російську філологію на філологічному факультеті Ягеллонського університету. У 1958 році захистив магістерську дисертацію на тему «Ідейне та художнє значення фантастики у творчості Гоголя», написану під керівництвом професора Віктора Якубовського.
Під час навчання у Кракові Грицков’ян долучився до течії громадської роботи, був ініціатором молодіжного студентського гуртка, а з 1956 року – членом Українського суспільно-культурного товариства. В УСТК його часто обирали до керівних органів організації – головної управи або президії головної управи. У 1957 році брав участь у Фестивалі молоді в Москві. Тут він завів численні знайомства з українцями з Радянського Союзу, але не тільки.
Як і у випадку з багатьма іншими українськими активістами в «народній» Польщі, Грицков’яном дуже швидко зацікавилися органи безпеки комуністичної держави. З вересня 1958 по березень 1959 року Служба безпеки інтенсивно намагалася схилити його до співпраці під кодовою назвою «Сатурн», так званим фігурантом (особою під слідством) якої був Олекса Горбач. СБ неодноразово викликала Грицков’яна на зустрічі та вимагала, серед іншого, розкрити зміст листів, які він отримував від Горбача. Як читаємо у залишених джерелах, попри багатомісячний тиск, Ярослав Грицков’ян врешті-решт «заявив […], що за жодних обставин не піде на тіснішу співпрацю з нами». Це могло поставити хрест на його подальшій академічній кар’єрі; серед іншого, його не прийняли на роботу в Державний Університет імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, а також на роботу у Вищу школу педагогіки у Слупську.
Після завершення навчання у Кракові та невдалих спроб знайти роботу у більших академічних центрах, Ярослав Грицков’ян пов’язав своє життя з Кошаліном. Тут він працював, зокрема, методистом та інспектором шкіл з українською мовою навчання, а з 1973 року – старшим науковим співробітником у Кошалінському відділі підготовки вчителів. У 1977 р. Грицков’ян захистив докторську дисертацію у Вроцлавському університеті на тему «Українська література в польських перекладах і критиці 1945-1965», яку він написав під керівництвом професора Мар’яна Якубця.
Від 1957 року Грицьков’ян публікував (також під псевдонімами Василь Перченко, Григорій Бойчук) свої статті та дослідження у виданнях УТСК – тижневику «Наше слово», альманасі «Український календар» та антології «Гомін». Його праці публікувалися також в інших виданнях, у тому числі за кордоном – в СРСР, Югославії та Чехословаччині. Окрім наукових розвідок, колонок і доповідей, Грицков’ян був також автором або співавтором підручників для вивчення української мови та методичних матеріалів (наприклад, разом з Олександром Томковичем розробив «Допоміжні матеріали для вчителів, які готують учнів до конкурсів та олімпіад з російської мови»). Опублікував низку праць, також на історичну тематику, присвячених рідному місту або функціонуванню української громади в Центральному Помор’ї. Загалом бібліографія праць і досліджень Ярослава Грицков’яна налічує кілька сотень публікацій.
У 1980-х роках. Грицков’ян долучився до Клубу католицької інтелігенції, що діяв у Кошаліні. Він також був членом «Солідарності». Разом з іншими членами місцевої української громади, а передусім з місцевим греко-католицьким парохом о. Володимиром Пирчаком, він здійснив низку ініціатив, пов’язаних з 1000-літтям хрещення Русі-України. У 1989 році став членом Воєводського громадського комітету «Солідарності» в Кошаліні. Після політичних змін кінця 1980-х – початку 1990-х років Грицков’ян продовжував брати активну участь у житті української громади в Польщі. У 1992 році він став першим головою Об’єднання українських вчителів у Польщі. Був членом Світової асоціації українських професійних педагогів.
На життєвому шляху Ярослава Грицков’яна супроводжувала його дружина Олена (уроджена Гірна). Ярослав Грицків’ян помер 29 жовтня 2022 року. Похований у Кошаліні.
Ярослав Сирник
Джерела:
Archiwum Instytutu Pamięci Narodowej, sygn. BU 00945/677
М. Зимомря, І. Зимомря, М. Талапканич, М. Паук, Животворна змагальність освіти. Життєвий шлях, науково-педагогічна діяльність Ярослава Грицковяна, Ужгород 2000.
Я. Грицковян, Шкільництво стало моїм життям, «Наше слово» №5/2020
Я. Грицковян, Без вини винуваті. Моє життя а український студентський рух у Польщі 1955-1965, Koszalin 2010
Я. Грицковян, З історії кошалінського гуртка УСКТ (з 1991 року ОУП) – 1956-2004, „Український альманах” 2005
J. Hryckowian, Z historii wspólnoty greckokatolickiej w Koszalinie (1971–2010), „Rocznik Koszaliński” nr 37 (2009)
Грицков’ян Ярослав Михайлович / С. Заброварний // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу : esu.com.ua
cmentarz.koszalin.mpcms.pl
"Tak wracam sobie wspomnieniami…" audycja radiowa Anny Winnickiej, prk24.pl